Нещодавно я дізнався про існування у Львові фан-клубу моїх з дитинства улюблених The Beatles. Тобто, раніше якісь чутки до мене доходили, але перевіряти їх я чомусь не поспішав – чи то тому, що не дуже люблю усілякі фан-клуби, чи то через брак часу, а може ще з якоїсь причини. Але коли я з джерела, вартого довіри, почув, що клуб дійсно є і що його члени не рвуть на грудях футболки з фотографіями коханої групи у суперечках, хто більший фанат, а займаються ділом, себто проведенням різноманітних цікавих акцій, то вирішив поспілкуватись з президентом цієї організації.

Отже, до вашої уваги інтерв'ю з президентом львівського фан-клубу ліверпульської групи The Beatles паном Володимиром Михаликом.

Пане Володимир, для початку хотілося б спитати, звідки до Вас прийшло захоплення музикою The Beatles?

До музики Бітлз я прийшов не одразу. Вперше я почув їхні пісні ще дитиною, але тоді це мене якось не зачепило. А от пізніше, у підлітковому віці, в моїй свідомості ніби стався вибух. Я пам'ятаю, що почувши тоді їхні пісні по радіо ("Голос Америки" якраз передавав збірку найкращих пісень за 1962-66й роки), я просто схопив приймач і побіг до колєги – мене настільки переповнювали емоції, що я мав ними із кимось поділитись. От саме з тої передачі в мене і почалося справжнє захоплення їхньою музикою. (Погодьтесь, що враження були дійсно сильними, тому що в тамті роки бігати по друзях з приймачем, налаштованим на ворожі хвилі, було досить ризиковано – DooM)

А як виникла ідея створення клубу шанувальників Бітлз у Львові?

У Львові був колись такий бар "Yellow Submarine". Ідея виникла саме підчас розмови з його власниками. Вони попросили мене і мого товариша, Лемка, допомогти їм з інтер'єром бару, котрий вони хотіли оформити у "бітловському" стилі. Тоді й з'явилась думка створити на базі цього закладу клуб шанувальників The Beatles. Ідея сподобалась, і ми проспівпрацювали з цим баром близько півроку. Потім власники змінили свої погляди й відмовились від клубу, а згодом бар взагалі перепрофілювався на салон гральних автоматів. Ну, а клуб живе й досі, щоправда, з того часу він став мандрівним, себто якогось постійного приміщення ми не маємо. Наші вечірки ми влаштовуємо по різних закладах і на разі зупинитись на якомусь конкретному не можемо. Остання наша вечірка, присвячена дню народження Джорджа Харрісона, відбулась у клубі "Лялька", а де відбудеться наступна – сказати важко.

А чи має клуб якийсь стосунок до концерту у Львівській Опері 1-го березня, присвяченого музиці Бітлз?

Ні. Цей концерт організований агенцією "Дікарт", вони запросили до участі у ньому київський колектив "Мен Саунд", джазового піаніста Юрія Боня, який зараз працює в основному у Польщі, та оркестр "Віртуози Львова". (У нашій вечірці брав участь камерний квартет "Класик-модерн", який працює у складі оркестру INSO. Ну і головною стилістичною відмінністю нашої вечірки була всеж-таки її рокова спрямованість)

З концертом питання з'ясували, повернімось знову до клубу. Яка кількість його учасників, їх вік і т.д?

Наш клуб має близько п'ятдесяти членів, це люди різного віку й різних професій. Наймолодша учасниця має 19 років, найстарший – близько 58-ми років.

Які критерії відбору неофітів? Чи влаштовують їм якісь іспити чи заліки на знання історії та творчості ліверпульської четвірки?

Ні (посміхається). Критерій відбору в нас один – по-справжньому любити музику Бітлз та цікавитися цією групою. Жодних іспитів ми не влаштовуємо, просто з розмови одразу видно, наскільки людина це любить і орієнтується у питанні. Заліки тут не потрібні, достатньо з людиною поспілкуватись, щоб зрозуміти, "наша" вона чи ні.

Питання трошки з іншої опери. Ще з часів існування Бітлз, а особливо після розпаду групи, серед шанувальників точаться суперечки, чий внесок у творчість колективу був вагомішим і кого слід звинувачувати у припиненні існування Бітлз. Отже, чи виникають якісь тертя між прихильниками Леннона та Маккартні у львівському клубі?

На щастя, ні. Це заняття скоріше для істеричних дівчаток. Внутрішні інтриги, які призвели до розпаду четвірки – це теж шанувальників не стосуєься. Всі справжні фани Бітлз, незалежно від того, кому вони надавали перевагу, завжди прагнули одного: побачити групу знову разом. Надії народжувались і помирали, учасникам Бітлз робили пропозиції продовжити спільну діяльність, від яких вони завжди відмовлялись, але 8-го грудня 1980-го року, коли у Нью-Йорку було вбито Джона Леннона, стало зрозуміло, що возз'єднання не буде. Надія вмерла остаточно, але залишилась легенда. Щоправда, з того часу вони зібрались разом, щоб видати "Антологію", але це вже не були справжні Бітлз.

Чи підтримує клуб контакти з однодумцями з інших міст та з-за кордону?

Ми маємо дружні стосунки з київськими бітломанами, одна дівчина є членом і львівського, і київського клубів, вона завжди приїздить на наші вечірки, в основному автостопом. З закордонними фан-клубами поки що тісної співпраці ми не налагодили. Це вимагає досить багато часу, а ми всі працюємо на різних роботах і клубом займаємось, так би мовити, для душі. Все робиться на голому ентузіазмі, і грошей за це нам ніхто не платить.

Чи влаштовує клуб якісь екскурсії по "місцях бойової слави" Бітлз і чи організовував він поїздку на концерти Пола Маккартні до Росії?

З подорожами до Англії в нас ситуація самі знаєте яка, а на Маккартні до Петербургу ми їздили. Завдяки дружбі з киянами. Власне вищезгадана дівчина допомогла нам отримати квитки через московський фан-клуб, і четверо наших членів їздили на концерт до Петербургу. Дехто відвідує літній бітлівський фестиваль у Геленджику, який має в основному бардівське спрямування. В основному їздить молодь, бо вона мобільніша – автостоп і т.п.

Враховуючи сучасні умови життя, без Інтернету зараз – ну ніяк. Чи львівський фан-клуб Бітлз пустив вже коріння у всесвітньому павутинні?

Якраз зараз ми цим займаємось. Фан-клуб наш - єдиний в Україні, сайт відповідно теж. Правда, окремої веб-сторінки ми поки що не маємо, на разі ми знаходимось на львівському роковому сайті http://rockbazar.com.ua, знайти нас там дуже легко – у головному меню сайту є чотири наших віконечка: "Фан-клуб", "Новини", "Календар" та "Довідник". До речі, довідник цей є унікальним, на жодному іншому сайті такого не знайдете. Це – дослідження Ілька Лемка про тематику пісень The Beatles, їхній лексикон і т.п., тобто можна подивитись, у яких піснях Бітлз використовували те чи інше слово або поняття або торкались тієї чи іншої теми. Довідник досить об'ємний, тому ми розбили його на 5 частин для швидшого завантаження. Ну от, наприклад, візьмемо синій колір. Дивимся – синій колір використовувався у 7-ми піснях. Щоб фани Бітлз з інших країн могли користуватись цим довідником, ми зробили його трьома мовами: українською, російською і англійською. На разі було б дуже непогано залучити нових ентузіастів до створення сайту, щоб пришвидшити процес.

Яку пісню Бітлз клуб вважає своїм гімном?

Хм, такого питання ми не підіймали. Ми проводили опитування про улюблений альбом, і в більшості наших членів ним виявився так званий подвійний "Білий альбом" 1968-го року.

Цікаво, чи лобіював клуб якимсь чином надання одній з львівських вулиць ім'я Джона Леннона?

Ні, просто клубу тоді ще не існувало. Щоправда, ми з Лемком брали участь в її урочистому відкритті. А ідея створити клуб прийшла десь через два роки після цього.

Чи намагались ви якось нав'язати контакти з Полом Маккартні чи Рінго Старром, чи пробували їх привітати з якимось ювілеєм?

Мені здається, що для цього необхідний певний рівень особистого контакту або принаймні наявність особи, яка могла б це зробити особисто. Через прес-секретаря це буде йти роками, якщо взагалі дійде, тому що їх надходять сотні тисяч. Коли спробували провести чат із Маккартні, мережа просто відключилась від перевантаження (щось подібне сталося 23-го лютого із ICQ – користувачі з усіх країн колишнього СРСР забомбили "аську", й частина серверів, особливо у Європі, вийшла з ладу - DooM).

В принципі, писати листи кумирам – це справа юних фанатів, з віком людина більше взнає про життя і про людей. Ми обожнюємо їхню музику, але ми можемо провести межу між музикою та людиною, яка її створила. На відміну від музики, людина може мати певні недоліки, тому як до особистостей ми ставимося тверезо.

Які акції планує клуб найближчим часом?

Поки що жодних, бо ми ще не встигли оговтатись після суботньої вечірки (хитро посміхається).

Що б ви хотіли побажати львівським шанувальникам творчості Джона, Пола, Рінго і Джорджа?

Приєднуйтесь!

Щож, дуже дякую за розмову. Let it, так би мовити, be!

P.S. Є у Бітлз пісенька "There's a place", де йдеться про те, що є на світі місце, куди можна піти, коли тобі сумно і самотньо і де ти ніколи не почуватимешся сам. Думаю, що у львівських шанувальників The Beatles таке місце тепер точно є. Хоча поки що воно й не має постійної адреси:)